Знову моя Україна у біді,
киди не глянь все йде д війні.
Народ у розпачі та бідноті,
і люди всі неначе у журбі.
Були майдани і мінялась влада,
але нічого кращого вона не дала.
Петля,що народ сильніше затягла,
і народ до знебожіння довела.
Народ тікає з рідної землі,
шукає вихід -як вижити сімї.
Та влада вперто йде до цілі,
не даючи піднятись Україні.
По всьому бачу,що добра вже не буде,
велике і погане щось гряде.
Але не факт,що поміняють щось таке-
можливо до "корита" знову "свій" прийде.
Запхавши "рило"у юрбу народа,
обманом поведе до більшого болота.
Зійшовши на престол і вкравши гори злата,
ним осліпить народ і пожене убити брата.
Щоб умилась Україна у крові,
щоб померли люди в нищеті.
Тікали у далекії краї-
та заробляли владі яйця золоті.
Але я вірю Україна все владнає,
рано чи пізно тим у корита голови зрубає.
і сонечко добра і злагоди знову засяє,
вірю-народ Український все здолає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2018
автор: Бабич