Ненавиджу брехню, безсилий це подолати,
Особливо коли близькі люди нагло брешуть,
Адже правду за брехнею так легко пізнати,
Бо брехуни за логікою ніколи не стежать.
Жагучий сором завжди нагло скручує мене
За них і за те, що мене сковує огида.
Чекаю, коли, нарешті, тортура промине,
Коли щезне, нарешті, печатка сумновида.
Та не щезає із душі глибокий рваний шрам,
Один до одного – там вже згусток павутини,
Це люди близькі в мені павучий створили храм
Брехні собі во благо і навіть без причини.
20.11.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815092
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.11.2018
автор: Левчишин Віктор