Гори, свічо, гори
і пам’ять бережи,
життя тоді згасали,
наче свіча тонкая.
Шляхи закінчились земні,
катом загублені, страшні,
де зараз і тоді сидів,
тодішній у пекло здимів.
Теперішній потрапить як?
В оточення - багатьом знак,
що світ вогненний чекає,
до себе скоро їх прийме.
Гори, свічо, гори
і про невинних пам’ять бережи,
вони в небесних у світах
на наші справи дивляться і нас.
24.11.2018.15.30
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815071
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2018
автор: Светлана Борщ