Чи добре то жиється в чужині
Де рожі квітнуть, де палати царські,
Запрошує султан в обійми палкі
Чи світять там ті зіроньки ясні ?
Можливо так,що перший час ясніше сяють
З коханим мов до сонця ти злітаєш
Коли ж бо настає туги хвилина,
Тоді і сниться люба Батьківщина
Хоч добре тут жиється й ходять слуги
В достатку я живу і султан любить
Душа моя належить Україні
Болить вона як рідний край в руїні
Я щиро дякую тобі, Борисе друже,
Поет палкий що Україну любить
Твої творіння пробуджають в серці
Нові слова,що з розуму не стерти
Аж поки на папері мов в люстерці
Ти їх живих… Дітей поетових своїх
Ці римування в вірші не побачиш,
Вві сні глибоко не заснеш.
А суть така твоєї п’єси,брате,
Усе на світі можна проміняти
Хатину у палац, бідність в багатство
А краю рідного не можна відцураться
Бо як родився в солов’їнім краї
З молоком матері любов ту випиваєш
І нині так хоч добре за кордоном
Стараємось завжди вернуть додому
У ріднім краї сонечко тепліше,
В нічному небі зіроньки ясніше.
Так пише той,що відчуває серцем
Любов палку до Батьківщини-неньки!
23.11.18 Р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814993
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2018
автор: Ігор Козак