Було...Все знесли...
Йдемо до людей...
До законів і правди...
Кигичуть чайки над водою,
Висить над пагорбом туман...
Руїну він прикрив собою,
Страшну, конаючу від ран.
Колись тут Хрест купався в хмарах
Чи першим Сонце зустрічав.
Тепер не Божий Дім - Примара
Кричить та стогне. Так кричав
Нещасний Воїн, супостатом
Навпіл розчахнутий мечем.
Страшні часи...Йде Брат на Брата,
На Батька - Син...А Кров тіче
З Підвалів темних прямо в ріки.
Вселенський жах. Вселенська лють.
Біснуються Вожді - шуліки.
А Люди мруть. І Храми - мруть...
Господь мовчить. Селянські руки
Уже вчинили перший гріх -
Звалили Хрест. З району Круки
Ікони тягнуть за поріг...
Ридають чайки над водою,
Висить над пагорбом туман...
Руїну він прикрив собою,
Страшну, конаючу від ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814974
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2018
автор: Янош Бусел