Раптово стало так тепло.
Тепер я знаю, не було
Мого життя, допоки не почав тонути,
Допоки душу сповнив страх,
Що згину я в твоїх очах,
Що мені годі милих пут твоїх минули.
Я брів напомацки крізь ніч,
З пташок мені співав лиш сич,
Пив мертву воду і ляльки дістали.
Ти розбудила з того сна
Зігріла серце, і весна
Прийшла, хоч осінь наступити мала.
Тепер я новий клопіт маю,
Немов юнак слова шукаю,
Що ще ніхто не смів шептати й ні для кого.
Слова, що будуть лиш твої,
Співають ними солов'ї,
Що душу гріють і женуть тривогу.
Слова, якими б зло зборов,
Слова, що ти і є любов,
Що жити - це і є тебе кохати.
Щоб найпалкішими були,
щоб щастя нам на двох несли,
Якими хочу я для тебе стати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2018
автор: Сергій Рівненський.