Осінь. Глибока, широка, безмежна... Обережно!
Уже так швидко темніє. А хто це сумніви сіє? Засіваєм
лише на добро, а зло саме проростає. То ж ти не старайся,
з добром не змагайся, ворожнечі не сій, за покликом
люблячого серця дій!
Ой, що ж то діється чи то з нашими серцями, чи то
з нашими мізками? Та щось діється, коється, стається,
відбувається. А що лишається?
Що лишається прийдешнім поколінням?
Живімо за Божим велінням, по Божій волі. Ми
дякуєм долі за усе, що дається. А дається багато.
Прийде час і спитається - де добро те дівається?
А хто його знає? Хто знає, як таланти оті
розвивати, примножати? Може краще їх сховати?
Та один талант розвиваєм, талант виживання
і самозбереження. І тут не маємо обмеження, лише
застереження - не закопуйте свої таланти - Царства
Божого гаранти. ( Мт. 25. 14-30)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2018
автор: яся