На озеро прийшов липневий штиль.
На небі синім зникли навіть хмари.
Дзеркальна гладь лягла на кілька миль
І відблиски озерні знов заграли.
Зайшов у воду і застиг на мить,
Тіло відчуло дороге блаженство.
Не бачив я, як озеро мовчить,
Чомусь мені згадалося дитинство.
Човни стояли, наче на землі
І навіть тіні в штиль такий мовчали.
Літали біля озера джмелі
І невідомі птахи десь кричали.
Завмерло все. Спинилося життя.
Рибалки лиш раділи цьому штилю,
А в далині виднілися жита
І тополине піднялося гілля.
Лише на невеликій глибині,
Джерела били, додавали сили.
Відчув я холод… Чи здалось мені?
Джерела, певно, воду знов носили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814280
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2018
автор: СЕЛЮК