От і все! Зима проявила владу свою
Холодом, а головне, невблаганне,: сніг,
То я теж невблаганний – себе поборю
Й не пущу холод розпуки на душі поріг.
А колись ми були із Зимою парою
І сніг обгортав на лижні моє дихання,
Був шепіт: « Люблю тебе всією порою!»
То було! Було у нас взаємне кохання!
Тепер Зима каже: «Тебе ненавидила!»
Просить на коліннях за це пробачення.
Осінь мовчить, яка нас у пару зводила,
Шепоче: «За Добро зле звинувачення!»
Зима проявляє нагло волю свою,
А я вже замовк і згасив свої протести.
Бач! Зима ігнорує наступну Весну.
Жаль: вона не проходить «на вошивість» тести.
14.11.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2018
автор: Левчишин Віктор