Підкова
А осінь сріблом вп*ялося в волосся,
Вже час відмітки ставить на душі.
Стежки топтати всюди довелося,
Кручу в роках химерні віражі.
Радію, вірю в зустріч випадкову,
Сміюся, плачу… Втома ставить слід.
Шукаю досі дивини підкову,
Яка в спромозі ощасливить Світ !
Відлетіли журавлі
Змахнули в мить крильми,
Піднялися до хмар
І чорний ланцюжок
по небу розтягнувсь.
Із висі чувся крик -
Прощання журавлів.
І їжились вітри,
ковтали їхній сум.
І тільки дуб старий,
На небо, повне хмар
Дивився і зітхав,
Та заздрив журавлям…
Переспіла осінь
Поспішають в далеку дорогу,
в сірих хмарах, ключі журавлинні.
Осінь кинула сукню святкову,
Скиглить вітер в зажуреній днині.
Хризантеми підкрасили чуби,
Проводжають захмарену осінь,
Жовте листя гуляє по клумбі,
На асфальті розсіялась просідь.
Заховалося стомлене літо
У примерзлому спаленім листі,
Мряка трусить, неначе, крізь сито,
Лиш калина-красуня в намисті…
Я стояла в зажуреній днині,
І душа моя болем щеміла
І котилися сльози нестримні...
Моя осінь уже переспіла.
Діна Бондар
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2018
автор: Діна Бондар