Живу чи лиш існую – не мені судити,
Але продовжую життя своє любити,
Долаю вперто негаразди й перешкоди,
І час від часу маю радість насолоди…
Прошу у Бога не зламатись передчасно,
Не хочу знати, коли зірка моя згасне,
Ще хочу вірити в дива, як у дитинстві,
Солодкі сни щоночі бачити барвисті…
Дай мені сили, Боже, все перетерпіти,
Хай замість болю в серці сяють самоцвіти,
Які зігріють душу неймовірним світлом,
І я, мов птаха, полечу в обіймах з вітром…
Прости, мій Боже, всі гріхи мої щоденні,
Ганебні вчинки та емоції шалені,
В такі хвилини ніби я не я, хтось інший
вселяється скажений, лютий і найгірший…
Навчи мене спокійно все і всіх сприймати,
І замість сварки мовчки рідних обіймати.
Хай ця молитва лине в небеса до Бога,
І згасне назавжди в душі моїй тривога…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813996
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 16.11.2018
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО