Мені сказали: "Бог є в світі
І він розсудить у житті."
Тож кожен перед ним в одвіті.
Бог пише доленьки статті.
Я, зуби зціпивши, терпіла,
Завжди усміхнена була.
Вночі подушка хоч й мокріла,
Й очей до ранку не звела.
На ранок знову піднімалась
Й Сізіфів камінь я тягла,
Вкладавши сили, не здавалась
І все робила, як могла.
Багато літ з тих пір минуло,
Дощі пронеслись не одні,
Та моє серце не забуло
Слова пекучі, вогняні.
Усім судилось по заслузі:
Хто як посіяв - то так й жне..
Душа радіє білій смузі
Й насіннячко моє росте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2018
автор: Ольга Калина