Пахнуть квітами мамині руки,
Полем, літом, волошками в житі.
Небом осені в миті розлуки
Пахнуть руки найкращі у світі.
Черемшиною, рутою-м’ятою,
Що тримають в п’янкому полоні,
Свіжим хлібом і рідною хатою
Пахнуть мамині теплі долоні.
Пахнуть світлим дитинством і казкою,
Що навчала добра і любові,
Сонцесяйним промінням і ласкою,
Навіваючи сни кольорові.
Поцілунком до них прихилюся я,
За неспокій попрошу пробачення
І подвою в обіймах матусиних
Кожну мить, що розлукою втрачена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813712
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2018
автор: Світлана Вітер