Коли дивлюсь на небо

***
Коли  дивлюсь  на  небо,  то  радію  –
весь  простір  мій  –  від  поля  до  небес!
Неначе  відбувається  подія
при  світлі  сонця,  при  зірках  чи  без.
Людина  –  всесвіт  і  мала  краплина,
в  якій  безмежний  світ  відобразивсь.
Між  небом  і  землею  думка  лине.
Молитва  досягає  образів…
Коли  дивлюсь    на  небо,  поруч  мрія:
десь  там  життя,  я  вірю,  також  є.
Далеке  світло  через  час  зоріє  –
і  входять  зорі  у  життя  моє.
́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813678
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2018
автор: Надія Хвиля