[i][b]Не знає спокою Душа,
знов звинувачую тебе я.
В іржі минулого гріха,
біль та ілюзій Віринея…
Підозра мучить і гризе,
в зневірі серце потерпає.
Про зраду думка біль несе,
і Душу навпіл розтинає.
Щемить надломлена Душа,
та сліз чомусь уже немає..
то відчайдушності межа.
У чім відрада, Бог лиш знає…
Та все проходить, й се пройде.
Любов на міцність вивіряє…
У чімсь відраду сум знайде,
Життя без болю не буває…
[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2018
автор: ВАЛЕНТИНАV