Нас розділяло небо над землею

Нас  розділяло  небо  над  землею
І  плетиво  незміряних  доріг.
Я  не  впивалась  ніжністю  твоєю,
Ти  не  пірнав  у  глиб  очей  моїх.

Сплітала  доля  в  різному  узорі
У  радості  і  в  смутку  наші  дні.
Без  тебе  ночі  рахували  зорі,
Що  у  моєму  падали  вікні.

Тепло  шукали  ми  в  обіймах  інших,
Нас  розділяли  люди  і  міста.
Я  не  тобі  присвячувала  вірші,
Всміхались  не  мені  твої  вуста.

Та  долі  мить,  розвіявши  розлуку,
Подарувала  диво-відчуття.
Коли  ти  вперше  взяв  мене  за  руку,
Здалося,  ми  знайомі  все  життя.

В  очах  злетіли  мрії  зорепадом,
Від  хвилювання  голос  пересох.
Давай  самотність  лишимо  позаду
І  щастя  пошукаємо  удвох.

Лише  тобі  писатимуться  вірші,
Горітимуть  у  пристрасті  вуста.
І  щоби  нас  не  розлучали  більше
Ні  люди,  ні  бажання,  ні  міста.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2018
автор: Світлана Вітер