Ідуть дощі... Бувають вони різні...
І кожен з них своє щось нам несе...
Бувають лагідні, бувають грізні,
Та все ж ідуть... Ідуть вони з небес...
Ідуть дощі... Йдуть теплі, йдуть грайливі...
Вмивають все, наводять чистоту...
Немов оті господарі дбайливі
Газдують... Все щоб було до ладу…
Ідуть дощі... Навкруг усе квітує...
І в полі колоситься щедрий хліб...
Та все ж, щоразу, душу так хвилює:
Що принесуть?.. Який залишать слід?..
Ідуть дощі... Несуть нам прохолоду,
Геть спеку проганяють: хай іде...
А, часом, йдуть - й на нас журбу наводять,
У роздуми вганяють... в щось іще...
Ідуть дощі... І переходять в зливи...
Пиріщать так, що світу не побач...
Ледь капає, бува, і ти щасливий,
Мов скарб збираєш краплі… Враз - багач...
Ідуть дощі... Ідуть весною й літом...
І восени ідуть, без них - ніяк...
Ідуть дощі... Бо володіють хистом
Щоб завжди йти... Ідуть... Це Божий знак...
Ідуть дощі... Все ллють без перестанку...
Мов небо плаче… Сльози пролива...
Ідуть дощі... Мабуть, це - на удачу...
Без них бо, мабуть, не було б життя…
Анатолій Розумний
10.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813327
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2018
автор: Анатолій Розумний