dedicated to My Dying Bride
[i]For just two winters only did we live for?[/i]
1
По завершенні всього
Розповідали,
Що поки була
Земля молодою
Нареченою Всеотця,
Заселена була
Родом людським,
Як сараною.
А на початку
Не було нічого,
Крім Одинака,
Що з безоднею
Віч-на-віч жив.
Він мечем Своїм
З пітьми засяяв,
І світ видимий постав.
Він же його і спалив.
2
Яка кепська подорож.
Хто її осмислить?
Душа-худібка,
Мигцем зазирнувши,
Вмирає наосліп.
Душа-вельва, знаючи все,
Нічого змінити не може.
Душа-великанка з горя
Робить нарізи, —
І ті виникають
На обличчі землі.
Від мерців
Люблених своїх
Візьму по зернятку з ока,
Щоб засіяти
Поля живих.
Істинно,
Істинно кажу вам,
Це ваш врожай,
Беріть і йдіть,
А вдома розгорнете,
І хай бачиться вам те,
Що заслужили.
3
І була земля
Молодою
Нареченою Всеотця,
А коли змарніла,
Стільки опаришів
Вийшло наяв,
Що пахло птахам
Тільки стервом.
І сказав Бог: зберіться
На Мою жертву,
Що Я приніс для вас.
Орел і крук
Примчали перші.
"Це — наречена,
Ми знаємо, —
Перемовлялись птахи, —
Та час її настав.
Нічого особистого,
Ніякої образи,
Лише гармонія, симетрія,
З а к о н"
"Вона знає,
Вона знає,
Вона знає" —
Стрекотіли цикади.
Я — кривава земля,
Наречена Всеотця.
Возрадуйтесь
Зустрічі зі мною,
Як соколи голодні,
Коли злітаються
На плоть полеглих
Або бачать світанок,
Вмитий росою.
4
На згарищі всього
Я творю Собі
Наречену нову,
І дужче, ніж тих 99,
Її люблю.
Розперізую Себе
Від золота,
Оперізую її.
Я — твоє, а ти — Моє
Повернення
До прекрасного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813311
Рубрика: Ода
дата надходження 10.11.2018
автор: