При сонці небо стало волошкове,
По ньому білі хмари угорі.
Здається – небо, то льонове поле,
На небесах цвіте, не на землі…
Летить клинами в рідний дім пташина,
Тендітне листя одягло гаї.
Червона й біла квітне конюшина,
Розпочали роботу солов’ї.
І знову світ весна розвеселила,
У кольори вдягнулися сади.
Весна така, що має дивну силу,
Вона й пенька заставить розцвісти.
Осінь залишить перебути зиму,
Бо коли в гості прилетить весна,
Розквітне край, у ріст підуть озимі,
Пташина заспіває голосна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813286
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2018
автор: СЕЛЮК