З «низів» піднявся Низовий.
Піднявся сам без мами й тата.
Когось штовхала волохата,
Комусь він був тоді – нічий.
Його не бачили й не чули,
Сирітський смуток - що комусь?
Та був в пошані він у Муз,
Гуділи вірші, наче вулик.
І не в угоду різним кланам -
На рідній мовили вони,
Твої, Вкраїнонько, сини
Тебе тримали із Іваном.
Їх на руках несла епоха,
З низів ішли аж до вершин.
Попавши в леміш до машин –
Були найпершими у Бога.
Я чую шелест їх думок,
Без них збідніла б Україна,
Тримала міцно пуповина
Й той глас могутній не замовк!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813262
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.11.2018
автор: Шостацька Людмила