У слові щастя тисячі бажань,
В однім такім короткім наче слові.
Крилатих мрій і скромних сподівань,
Тепло душі, і промінці любові.
У чому ж справді того щастя суть
Людина до кінця не зрозуміла.
Нас ріки долі по шляхам несуть,
Вітри зневір надій ламають крила.
Із дня у день свої несем хрести,
У кожного із нас своя Голгофа.
До труднощів звикають душ хребти,
Стає буденністю вчорашня катастрофа.
Плетем стежки - мереживо років,
І намагаємось знайти себе в собі.
Щасливий той, хто попри все зумів,
Не здатися в щоденній боротьбі.
Щасливий той, хто мрій не розгубив,
Життя не витрача на помсту, зло.
Хто вірить й досі у найбільше з див –
Цілюще, світле доброти зерно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2018
автор: Наталка Долинська