ЖАЛЬ!



Летять  рокИ,  несуть  хвороби  -  як  пережитого  печать.
І  вже  нічого  не  поробиш:  хвороби  треба  лікувать.

Аптеки  скрізь,  на  кожнім  кроці,
 на  ліки  ж  ціни  -  аж  страшні!
Не  можу  втримати  я  гроші,  летять,  як  листя  восени!

За  тиждень  «бравій  медицині»    віддати  стільки  довелось!
Увесь  мій  «капітал»  пенсійний  «всмоктав»  «аптечний  пилосос».

І  стала  я  себе  картати:  чому  в  перебудовчий  час
Не  подалась  я  в  депутати?  (тоді  ще  вибирали  з  нас!).

Сиділа  б  у  Верховній  Раді  -  я,  і  сини,  і  невістки',
Все  мали  б:  пільги  і  зарплати,  і  бізнес,  не  аби  який:

Чи  будівництво,  чи  аптеки,  чи  магазин,  чи  стадіон.
Онуків  в  університети  відправила  б,  аж  за  кордон.

В  сесійній  залі  напівпусто,  
зарплата  ж  вправно  йде,  в  свій  час,
Ще  й  допомога  на  відпустку  -  десятки  тисяч  гривень  враз!

Була  б  і  пенсія  багата:  у  місяць  -  тисяч  сорок  п’ять,
Ще  й  безкоштовно  лікуватись,
і  по  курортах  роз’їжджать!

Тепер  без  грошей  -  зась,  у  Раду!
Геть!  -  відпрацьовані  роки,
Я  зараз  -  НУЛЬ  З  ЕЛЕКТОРАТУ.
Ділю  пенсійні  копійки:

Оце  -  на  ліки,  це  -  квартплата.
А  їжа!?  Жити  як  тепер?!
Жаль,  не  пішла  я  в  депутати,  
На  пільгах  як  в  CРСР,  була  б  уже  я  –  МІЛЬЙОНЕР!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813189
Рубрика:
дата надходження 09.11.2018
автор: Людмила Григорівна