Так сталося, що поділили серце на дві маленькі половинки.
А виявилось, що одна як сонце, а друга - лиш маленька скринька.
А як на двох одне, то засвітилось, неначе променем навколо закрутилось.
Біда лише у тім, що розпалилось, і так вогнем оцим пече ...
Ну як вогонь оцей тримати у руках.
І сподіватися, що десь в дощах, вітрах
розгубить він свою пекучість незбориму?!
Пусти його, нехай летить мов птах.
Бо так не матимеш вогню, а тільки вуглик серед диму ...
Впустив ... і вже усе навкруг горить.
Вогонь несправжній цей, не налякайтесь.
Збудив усе, уже ніщо не спить.
Любіть, боріться і прошу́: не кайтесь ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2018
автор: Дружня рука