Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812995
Дивилась осінь у чарівне люстерко
і бачила красу там золоту,
дорогою йшла лісовою,
щоб лісу дарувать красу.
Ліс мріє під осіннім сонцем
із іще літнім лагідним теплом,
а промені заглянуть у віконце
із крон, щоб освітить стебло.
Ліс сповнений листям-квітками,
став зараз непотрібним цвіт,
та він ще пробивається із листя
у золотий осінній світ.
Слова потрібні? Лиш замилування:
наповнювався осені красою ліс,
погляд у небо з сонцем не останній,
лиш встигни зберегти цю мить.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813956
19.10.2018.
Світлини Ігора Винниченка:
“Милуючись – хіба слова потрібні?”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10210009998126083&set=pcb.10210010004926253&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813127
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2018
автор: Светлана Борщ