Цвіти, моя трояндо, у споко́ю!
Я всі твої тривоги понесу,
Як птах, розправлю крила над тобою,
Щоб захистить квітучую красу!
Стебла́ твого́ лиха́ рука людини
Не доторкнеться, квітонько, ні, ні!
Нічну росу́, сумних очей сльозини
Оближуть сонця промені ясні́.
І зо́рі коло те́бе впасти раді!
На пелюстки́ червоний вечір ліг!
І я застиг, мов на почесній варті,
Кущем жасмину біля твоїх ніг!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812918
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.11.2018
автор: Протоієрей Роман