Давно замовкли в нас пісні весільні

Давно  замовкли  в  нас  пісні  весільні,
Тепер  весілля  –  рідкість  на  селі,
Та  й  ті  перетворились  на  застілля,
Де  поряд  п’ють  дорослі  і  малі.
Нема  тих  слів,  що  звичай  прикрашають,
Магічну  силу  втратив  рушничок,
І  щастя  теж  по-іншому  бажають,
Згубився  український  гопачок.    

І  атрибути  маємо  нові  ми,
Хоча  живі  калина  й  коровай,      
Стрічають  наречених  люди  німо:
Пісень  так  і  не  вивчили  слова.
І  біль  засів  так  глибоко  й  надовго:
Куди  йдемо,  а  головне  –  із  чим?
Може  й  тому  рясніють  у  нас  вдови,
Хоча,  багато  є  тому  причин?..
25.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812715
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2018
автор: Ганна Верес