Скінчилось літо. Розквітають хризантеми.
Повільно розквітають, як в усі віки.
Жест плавний, витончений і тремтливий,
Жіноча милість поданої руки
Для поцілунку…
О, осене! Чудова світла осінь!
Довірлива, як тисячі жінок.
Ти зберігаєш свою тайну для кохання,
Що ніжиться у світлі пелюсток.
Холодна терпкість з зрілою красою схожа:
Ось ця білявка пишна ніжності сестра,
А онде, наче давній згусток крові,
Палкої, запізнілої любові,
Що не згаса!
Щокою до голівок ваших доторкнусь,
Які ви милі!
Духмяності і оптимізму з вас нап’юсь,
І знову палко пригорнусь, мов до дитини.
Цнотлива врода серце дістає –
Кислинка семеренки, що оскоми не дає,
Мов приморозок перший, мов поема…
Краплинки осені на ймення – хризантеми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812538
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: Лариса Чорноус