Буває, так радіє наше серце,
Як стрінемо когось через роки!
Так хочеться душі відкрити дверці,
Відчуть тепло знайомої руки!
– Як справи? Я так радий тебе бачить!
Багато вже води з тих пір спливло.
Нам зморшками встиг час лице позначить,
А в пам’яті – мов вчора все було. –
А він мовчить. Йому це не цікаво.
Його душа холодна, мов той лід.
Уник моїх обіймів – в нього справи.
Він поспіша. «Бувай!» – лиш кинув в слід.
А я стою, сказать не можу й слова,
Його байдужість вбила наповал.
Душа моя заплакати готова.
Мов в чисте джерело хтось наплював.
Спасибі, Боже, що мені дав в серце
Любов, яка палає всі роки.
Що хочеться душі відкрити дверці
Й відчуть тепло знайомої руки.
02.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812529
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 04.11.2018
автор: Валерій