П’ятниця. Ранок. Будень. Тиша.
Злива змила червоні сходи.
Знов зметуть кольорове листя.
Йду, каштани збираю. Десь ходить…
Сходить осінь на трон свободи
Квіти літні збира зі сходу.
Ці троянди й опале листя,
Горобини пломінь.
Бродить-марить душа простору.
Як їй в тілі, у скислім тісті?
Море б моря! У вирій стогоном
Просить. У синяві висне.
Купувала я хризантеми:
Світлі, сонячні, теплі, ніжні.
Чарували солодкі пахощі.
Маргариті той колір грішний
Ніс свободу. В повітрі висне,
Клаптик неба в блакитній висі.
Журавлі не вдягали червоне,
Відлітали і голосом тисли.
В сивих хмарах ще промінь блисне.
Осінь сонячна, осінь млісна.
Літня осінь і мокре листя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: fialka@