Прихистила осінь мене на долоні,
Обвіває вітер нагі тіла,
Ми з тобою край дороги
Тонемо в безмежне життя.
Ніч і місяць повен,
Ген шумлять осінні гаї,
Спочорніло небо
Птахи відлітають в теплі краї.
Гамлет загорлав останнє слово,
Лист шумить над прірвою пори
Тятива слів рветься на малі шматки,
Струни скрипки грають мінорно наче у сні.
Сонце тоне в мороку зими,
Безпощадно холод забирає осінні дні,
Кольори землі змітає собі до вуст
І вдихає мороз, пронизує люттю до кісток.
Ми з тобою край дороги,
Нагі тіла мерзнуть в зимі,
Двулика королева Осінь
Гралась нами як малими дітьми.
І вже здавалось все,
Здавалось час забрала і щастя заховала собі,
А ну, он дивись Милий
За небокраєм видніє кохання в огні.
Зима розправить наші крила
І ми з тобою Любий в її обійми повернем,
Зігрієм тихо душі
І вічне кохання проживем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2018
автор: MiriamS