Каштан

Каштан  росте  серед  села,
Тут  на  зупинці,  біля  клубу,
І  стійкість  прикладом  була,
Його  у  буднях  наших  грубих.

В  світи  тривог  початок  шляху
Від  нього  людям  починався.
Надіями  завжди  тут  пахло,
Як  би  той  шлях  кому  не  склався.

Каштан  зустрів  тривоги  ранків,
Страхи  ночей  відбились  в  нім,
Коли  повзли  чужинців  танки,
НКВД  вривалось  в  дім.

Коли  тугим  кільцем  облави  
Душили  український  спів,
Як  тяжко  матері  ридали
Над  тими,  хто  у  ліс  не  вспів.

Напівживих  бійців  останніх
За  волю  й  гідність  України
Вели  тут  якось  на  світанні
Крізь  всі  їх  подвиги  й  провини.

І  край  свій  люди  покидали,
Хто  під  конвоєм,  хто  по  волі,
З  Сибірів  різних  присилали
Листи  про  долі  і  недолі.

Та,  все  ж  нові  часи  настали,
Коли  той  жах  з  усіх  змахнули,
Тут  вечорами  зустрічались
Не  вбита  старість,  чиста  юність.

Тут  колихалося  змагання,
Дитячі  війни  вирували,
І  перші,  в  зашпари,  кохання
Тут  поцілунки  дарували!

І  міцні  хліборобські  сім‘ї,
Тут  створені,  кріпились  в  полі.
Добром  приправлене  насіння
Вже  сходило  для  щастя  й  долі!

І  в  наші  дні  тут,  на  зупинці,
Під  цей  каштан  кладуть  тривоги
Ті,  хто  разом,  чи  по  одинці,
Зібрались  вирушить  в  дороги!

07.2018


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812423
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.11.2018
автор: Микола Серпень