Заблукало десь у травах,
Може навіть у дібровах,
А чи у скелястих горах
Трепетне дівоче щастя.
Тихо так вуста шепочуть,
Ніжності та ласки хочуть,
Бо палає в серці ватра
Та іскриться там кохання.
В небо дивиться безкрає,
Серед кольорових райдуг,
Може там воно блукає,
А донеї шлях не знайде.
Зорі ясні попросила
Перекинути місточок
Через потічок той бистрий,
Милий щоб знайшов дорогу.
Бо втомилось від чекання
Її серденько дівоче,
Нехай прийде, заспокоїть,
Принесе їй квітку щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський