Жовтень
Ніби листя, пожовтіли
найтепліші почуття,
а всі мрії полетіли
журавлями в забуття.
Не лишилося нічого,
крім зірок-надій ясних.
Не лишилося нікого,
крім байдужих і сумних.
Мов калина, червоніє
мила радість у думках,
лише з нею я зумію
себе втримати в руках.
Ще на щастя є надії,
ще є слово доброти,
тож душею ще веснію,
ніби цвіт від теплоти.
Ночі і дощі холодні
заберуть всі літні дні,
застудивши вже сьогодні
сонця промені ясні.
Та не варто сумувати,
коли жовтень за вікном,
поки вмієш ще кохати
цілий світ своїм нутром.
Не важлива пора року,
а важливий стан душі,
як з тобою йдуть під руку
люди зовсім не чужі.
Не засмучує погода,
як жорстокі ті серця,
що шукають лиш нагоди
вбити радість до кінця.
Віктор Цвіт 20.10.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812354
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2018
автор: Віктор Цвіт