Мій перший сонет

Ліс  вкритий  сном  і  жах  у  тому  сні,
Не  зійде  він,  не  розбудить  того,
Він  тихо  спить,  загойданий  в  вогні,
Без  рику,  співу  -  говору  свого.  

А  ми  не  спим,  в  нас  ніч  не  зна  кінця,
Наш  чути  крик,  який  немов  чума,
Він  їсть  поля,  незримі  ще  місця,
Природа  де  співа  свій  гімн  сама.

А  ми  глухі  не  чули  спів  ось  цей,
Свій  гавкіт  пхали  жадно  хто  куди,
На  зойк  лісів,  на  тихий  сміх  алей,

Заткнувши  їх,  відправили  у  сон.
Хоч  зараз  в  осінь  тихо  посиди,
Хай  ліс  співа  і  крутить  вальс-бостон.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812349
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2018
автор: Денис Лучук