[youtube]https://youtu.be/3a32Hb06IFE[/youtube]
Ні, не жалію, що народилась на цей світ
Де ясне сонце, пестить моє серце й душу
Силу черпаю , із землі вже не мало літ
Що дає доля, спорожнюю її чашу.
Ні, не жалію, колись птахом полетіла
В чужу сторонку, де все досягала вершин
Де в колективі, як радість друзів зустріла
Тоді для мене, навіть не був гірким полин.
Ні, не жалію, як місячна ніч, не спала
Светра в`язала коханому чоловіку
І вишивала… Стежку рушниками слала
Щоб тільки в щасті, прожити разом довіку.
Ні, не жалію, що стояли на дорозі
Химерні люди, бажали нас розлучити
Моя молитва, всіх стрічала на порозі
Божа наука, навчила, як далі жити…
Ні, не жалію, що приходилось прощати
Ростили діток, в злагоді, заради сім`ї
Так я зуміла тебе віддано кохати
І нам весною, в саду співали солов`ї.
Ні, не жалію, ні за чим, я просто живу
Все, що минуло, давно змилося дощами
Вже відболіло, образи всі переживу
Я насолоджусь... Спілкуванням і віршами…
Ні, не жалію, промайнуло наше літо
У хлібнім полі, разом збирали зернини
І по житті, все зустрічали привітно
Й ніжні волошки, до народження дитини…
Ні, не жалію….Осінь, листя відлітає
І з листопадом припадає до землиці
Й медовий спомин від винограду лишає
Тож помандрую із думками до криниці…
Щира подяка, цьому, вже рідному краю
Де я п`ю воду, мию ноги в срібній росі
Ясні світанки … Й вечори радо вітаю
Життя щасливе, кожен день тішуся красі.
Ні, не жалію та часом, може й заплачу
Як ніжний погляд, і квіти, принесуть діти
Як онучаток, веселих, щоденно бачу
Дякую Богу! Не дарма! Я на цім світі!
Радіймо люди! Цінуймо те, що маємо
Шануйте поле, кожен своє в цьому житті
Щоб мирно завжди, ясну блакить стрічаємо
Щоби волошки, рясніли по стиглім житі!
30.10.2918р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2018
автор: Ніна Незламна