Грається казково теплий вечір…


Грається  казково  теплий  вечір
Тінями  закоханих  дівчат:
То  блондинкам  полоскоче  плечі,
Бо  вони  -  кокектливо  мовчать,  
То  шатенок  хитро  поцілує
Ледь-достиглі  губи  крадькома  
Тільки  жаль,  що  ніч  не  спить  –  полює,    
Хоче  також  бути  у  керма!  

А  навпроти  скромно  причаїлись  
Дві  іскринки  в  чорно-білій  млі:
Хоч  пускають  в  невагомість  стріли,  
Та  пливуть  наосліп  кораблі.  
Бо  сіяють  очі  волошкові  
Спілістю  нескошених  полів  
Здатися  несила  юнакові  -  
Закохатися  сам  Бог  велів!  

І  зробив,  тримаючись  на  грані,
Самостійний,  несміливий  крок  
Й  вимовим  «без  Вас,  прекрасна  пані
Сил  нема  дістати  до  зірок
Тільки  вдвох  покоримо  вершину,  
Я  без  Вас  довіку  не  засну  
Мріяти  й  кохати  не  покину  –  
Вашим  іменем  назву  свою  весну...»

Промовляв  тремтячим  напівтоном,    
Кожне  слово  линуло  з  грудей
В  унісон,  несправним  камертоном  
Усміхалось  янголя  руде  
Й  відповіла  ближче  проти  ночі  
Найкрасивіша  з  усіх  дівчат:
«Любий  мій,  погляньте,  мої  очі,
Не  дарма  кокетливо  мовчать…»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Тарас Слобода