Годинник чітко, в світлині вибиває
Своє веселе…. І дзвінке тік - так , тік – так
І кожна стрілка, в ньому так поспішає
Немов на крилах, радісно лічить час в такт…
А за віконцем, давненько задощило
Панянка осінь….Має все якісь примхи
Зовсім не спиться…. Я в ліжку наче шило
Мені б від неї, маленької підтримки….
Ніч чудернацька…. Нащо вертять стрілками?
Годинник стерпить, мені ж по душі ножем
Комусь здаються маленькими бджілками
З ліками часто… Боляче, під серцем щем…
Летять краплини, аж дістають фіранку
Свіже повітря придає трохи сили
Вікно відчинене…Як діждатись ранку?
Лиш третя ночі, такі довгі хвилини….
Скажіть, а нащо, йти проти природи
Давно в людині закладено, як норма
Вчасно лягати й просинатись. Чи згоди
Панам дали ми? Чи така наша карма?
Окраєць неба піймали мої очі
Ледь – ледь сіріє, здається дощ вщухає
Як скоротити небажані ці ночі
Лічить годинник… Він людських бід не знає.
Кричать нація, має бути здорова
Самі ж жаднючі, все долари рахують
"Ви економте", а в них то, як хвороба
А, що їм люди? Вони, їх геть не чують..
Шурхіт в кімнаті… Проснулася онучка
Це моє сонце! - Спи зіронько, ще рано
- Котра година, що не видно сонечка?
Ой, цей час бабцю, то наче якась рана…
Поки я звикну, уже й весна настане
Як циган сонцем, знову почнуть крутіння
Тоді вперед вже, а мо» цей раз останній?
- Не знаю люба, бере мене сумління…
Немов побита, кепський настрій, ще в ліжку
Робіт доволі, в кожної господині
Як подолати народу цю поразку
Можливо досить, крутити й нами нині?
Моя онучка, справді має рацію
Щоб росли діти, життя було щасливим
Щоби насправді, думали про націю
Та, як довести? Тим олігархам впертим?
28.10.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Ніна Незламна