За плечі обійняла осінь,
Шепнула тихо: «Вже пора.
Ти ще витаєш десь-то досі —
Зима ж з-за рогу вигляда.
Літа твої разом з птахами
У вирій мчалися ключем,
Тож розгубилися шляхами —
Й здійня́лись в небо міражем.
Не варто тіней виглядати,
Душа хоч тенькне навесні…».
Якби ж то їх могла зібрати
Й прожити ще раз хоч вві сні…
А зараз треба ще горіти,
Бо стільки є у мене справ!
Не дай, о Боже, лишень тліти,
Дай осягнути, що послав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811557
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2018
автор: Valentyna_S