Шукала Україна свою волю,
В різні часи і різні способи́.
Шукала Україна свою долю
Й зносила до небес слова мольби.
Як були козаки, то воювала,
Й знамено перемоги вже несла.
Та перемогу "подруга" із рук забрала,
У своє рабство підло повела.
Пройшов не рік один, і не століття,
Нові герої знову в бій ідуть.
Багато ще не мають повноліття,
Та прапор УНР уже несуть.
Тонули хлопці у крові пекельній,
Боролись як могли, та все ж програли,
І думали уже прийшов час смертний,
Бо УНР і ЗУНР у нас забрали.
Але нова вже світова війна,
Ідуть у бій сини й чоловіки.
Організовано новий союз - УПА,
І йдуть туди радянські кріпаки.
Своєю кров'ю омивають землю,
По них стріляють вражі шмайсери.
"Свої" ж кидають у страшну неволю,
В сибірські, сумні, свя́ті вечори.
Та врешті розпад вражого союзу!
Нова країна - Україна - в нас!
Немає більше в нас на шиях грузу,
Щоби на дно топити тягнув нас!
Але Майдан один, а потім другий,
Рука Кремля до України пробралась.
Псевдореспубліки, де уряд вражий,
І в нас нова війна розпочалась.
Шукала Україна свою волю,
В різні часи і різні способи́.
Шукала Україна свою долю
Й зносила до небес слова мольби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2018
автор: П’еро