Виє вітер, завиває, мов вовчиця в лісі,
Купи листя підіймає в кущах на узліссі,
Чи то музика оркестру, між дерев гуляє,
То тихіше, то гучніше, такти підбирає.
А сполохана пташина, дивується світу,
Ой лиха, то є година, злякалася вітру,
Задивляється до неба, в сіренькій пелюшці,
Серед чорних, хмар горбатих, місяць на подушці.
То пропАде, то з`явиться, до землі схилився,
То насупив сумні брови, без зірок лишився,
Гей ти вітре – дідугане, зась грати на скрипці,
Прийде ранок, тож вгамуйся, задрімай в колисці,
Он на дубі, між гіллями в листянім намисті,
Віднайди, врешті спокій, згубись у падолисті.
Хай світанок заясніє, хмари відпливають,
А пташки, що залишились, пісень заспівають,
Хай земля моя радіє, з нею й я щаслива,
Заясніє в позолоті, ця осінь мінлива.
25.10.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2018
автор: Ніна Незламна