А ти кажеш " люблю",
Та й собі на біду.
А вже на щастя
Забракло любові.
Ми до бою за неї
Ще не готові.
Нам за живіт
Треба подбати
І як зиму зимувати.
Живіт. Живіть
І благоденствуйте,
Люди!
Та ще й за душу
Піклуватись мушу.
Вона Божої Любові
Потребує
Як хліба й води.
Вода жива і
Хліб життя
В Господнім Слові.
У нім пожива для душі.
І зникнуть наші міражі,
Що щастям нам здаються.
Від того й люди псуються,
Скубуться, виїдають
Один одного,
Виживають, бо
Духовний голод мають.
А спрагу душі вгамовують
Ах, ці наші вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2018
автор: яся