Остання звичка – це стан чекання,
Рідкісні зустрічі і мовчання.
Немає часу, самі бажання
І неминучі лиш розставання.
Всього чотири струни у серці
У найніжнішому в світі сенсі.
На обертонах зникають рухи,
Душу рятуючи від засухи.
Швидкі побачення, довгий погляд,
Таємні знаки, таємний спогад.
Такі сумні і спекотні ночі,
«Мені здалося, що схожі очі».
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: Людмила Побережець