Твої долоні найтепліші в світі,
Хоча відчуть – не мала я нагоди,
Так пестять, як вишнева гілка в цвіті,
Турбуються за всякої погоди.
А очі яснозоряні й глибокі
З півпогляда розкажуть все мені,
Що з того, що слова поодинокі?
Що з того, що і теми в нас сумні?
Твоя харизма, це щось неймовірне,
Сягає в далечінь на сотні миль,
Що з того, що життя не завжди рівне?
Але з тобою, у моєму морі - штиль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч