Спровокувало мене написати цю замітку спостереження за людьми і собою, звісно, також. Отже, якось вже так парадоксально склалося, що в соцмережах зазвичай ми виставляємо своє его(я) успішнішим та кращим, аніж воно є насправді. Воно настільки круте, що аж інколи хочеться блювонути в куточку.
Судячи з Інстаграму та Фейсбуку – практично всі мої друзі настільки круті, що я дивуюся, як вони мене не забанили. Тут я, звісно, нариваюся, але я люблю справжність…
Подорожі Європою, робота мрії, хобі в кайф, а ще море жратви та бабла. Стосунки без сварок та «взаємна» любов. Відчуття, наче амури в них не пукають, а видають запах руж.
Жодних вам непорозумінь у стрічку. Якщо хочете негативу, то для цього є спеціальні пабліки або газета новин.
Всі ми так один одного любимо і цінуємо, що невідомо як з’являються групи смерті і нещасні люди в цьому щасливому світі. Агов, ви в тій реальності, що і я?! Точно в тій?!
Невже вірите, що ці маски такі незнищенні?
Для чого ця пластмаса?
Хіба досі не засвоїли елементарного: щаслива людина не буде доводити всім факт свого щастя. Їй це не треба(!) По-справжньому успішна людина не буде хизуватися тим, якою вона є крутою. А любов не потребує фотофактів.
Весь світ у нас самих, і він не складається з одного кольору або емоції. Він складний та має багато проявів. Я вважаю, що сильні не ті, хто показує лише гарну картинку, а ті, хто кажуть «так, вона гімняна, але я стараюся» Будьте справжні, не ліпіть із себе клоунів, бо їхні місця в цирку. Робіть те, що вам справді подобається, а не те, що диктує мода чи інтернет. Будьте людьми, а не красивими сторінками в соцмережах.
© Богдан Кухта
20.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810733
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2018
автор: Kukhta Bohdan