Я намотую на себе теплі дні,
Наче гусениця, в замотку сховалась...
Я намотую години хутряні,
І коли я без надії сподівалась.
Я намотую образи всі свої,
І ту мить, коли сльозам в обійми впала...
І той час, коли блукала у імлі,
І ті дні, коли я падала й вставала...
Я схилюся перед Богом на зорі,
У молитві духом й тілом розчинюся...
На гіллі залишу замотки свої,
І додому зовсім іншою вернуся.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810696
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2018
автор: Sukhovilova