Ти б не простила якби я пішов,
Якби за мною закрилися двері,
Ти б не просила...
Лиш дощ за вікном,
На склі вимальовує дивні химери...
І я не хвилину чекав, цілий вік!
Так тяжко зірвать було маску.
Я світ свій поклав до твоїх ніг,
Взамін лиш отримав поразку.
Дивний обмін, цілий світ на терор;
Життя на обмін із обманом!
Ти мала надію, що дощ за вікном,
Завжди іде разом із туманом...
Але все ж туман не завжди із дощем,
В цю мить він був чистий мов небо
І я осягнув всю тебе, й лютий щем,
Болем знищив у тобі потребу!
Ти не просила, аби я не йшов...
І не дивилися навіть у очі!
Ти не простила!
Лиш дощ за вікном, був зі мною протягом ночі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810508
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2018
автор: Андрій Толіч