У Прикарпаття вже в’їжджаю,
Своїх надій я не втрачаю -
В красу казкову задивлятись,
Осіннім дивом любуватись.
Високі сосни та смереки.
Стоять задумавшись далеко.
Над ними – сині небеса,
Кругом небачена краса…
Он гори розляглися в ряд,
Прибравшись, в осені, наряд.
Там пахнуть трави, лист , живиця -
На все, не можна. надивиться!
Потік бурхливий стрімких рік,
Біжить, співаючи, весь вік.
Об сірі скелі хвилі б’ють.
І цим, спокою не дають.
Повітря чисте, як кришталь
Зове і манить в синю даль.
Трембіти голос ллється всюди,
Привітні й щирі живуть люди!
Всіх вражень не порахувати,
Там треба просто побувати.
13-15 жовтня 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810405
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.10.2018
автор: Валентина Рубан