вже стигнуть серце та рілля.
вже жалить кожне зайве слово.
колюче глянцеве гілля,
байдужа, награна розмова
тіней, відірваних від душ...
плачем мовчання не поруш_
не згадуй безсоромні ночі_
були до вихлинів охочі>
тепер завмерли на межі...
насмерть налякані. чужі.
осиротілі діти бога.
засилля вогкої іржі_
синхронізована знемога_
холодний блиск скляних очей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.10.2018
автор: Ки Ба 1