Присвячується Романюк Ларисі,
яка знаходиться в зоні проведення ООС
У нас вже й жінка захищає,
Бере у руки автомат,
Загарбника вона спиняє,
Щоб не ступав на землю кат.
А ще в хвилину злої тиші,
Як снайпер на часок замовк
І птиця не кричить у висі,
Вона виходить на зв'язок.
Коли із сином розмовляє
(Який залИшився удома
І маму кожен день чекає),
То не здолає її втома.
Щодня над нею світять зорі,
Бо день і ніч на блокпості
В повітрі там гуляє горе -
Не просто жінці на війні.
За її мужність і відвагу,
За приклад стійкості в біді,
Висловлюєм ми їй повагу
І ще вклоняємось її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810005
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2018
автор: Ольга Калина