НЕМОВ БЕРІЗКА В ПОВІНЬ ЗОЛОТУ

А  я  любила  з  вітром  розмовляти,
Коли  в  житті  до  краю  добрела,
Коли,  здавалось,  вже  не  мала  сили...
Мені  вітри  давали  два  крила.

Тоді  з  вітрами  я  вела  розмову,
Крізь  всі  негоди  й  бурі  дощові.
О,  скажете...  що  сльозам  волю  дала?  
То  замість  мене  плакали  дощі.  
 
Я  гартувалась,  я  збирала  сили...
Який  по  духу  схожий  листопад!
Крізь  всі  осінні  жовті  заметілі  —
Цвіла,  як  хризантеми  у  садах!

А  я  ішла,  ішла  осіннім  садом,
Вели  вітри  молитву  дощову.
Оголена  душа  під  віщим  небом,
Немов  берізка  в  повінь  золоту.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.10.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА